Сучасні педагогічні технології – шлях до розвитку життєздатної творчої особистості

       Уміння зачарувати учнів, захопити їх навчальним матеріалом, подати інформацію в яскравій емоційно-образній формі – це найбільше щастя вчителя і найвищий вияв його педагогічної майстерності. Тому що тільки за таких умов можна навчити і виховати, пробудити думку і сформувати почуття, а головне – сприяти розвитку і становлення особистості.

        Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового  рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

        Сьогодні в світі відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості, її становлення відбувається в процесі навчання, при дотриманні певних умов:

-         створення позитивного настрою для навчання;

-         відчуття рівного серед рівних;

-         забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

-         усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

-         можливість вільно висловлювати свою думку та вислухати свого товариша;

-         вчитель не є засобом «похвали й покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.

     Найпростішою ланкою, з якої складається особистісно-орієнтована технологія, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, потрапивши в яку, дитина має шукати сенс, пристосовувати її до своїх інтересів, вибрати творчий момент, дати  критичну оцінку. Ось таку педагогічну ситуацію я використала.

   Перед уроком української мови на дошці пишу:

                 “Подивіться! Прочитайте!”

                    (Записана група слів).

      Проблематизація:

-         Чи можна  цю групу слів назвати реченням?

Чому?

-         А чи треба нам це знати?

-         Для чого?

-         Це, діти, і буде наш маленький секрет, який я пропоную до кінця уроку розкрити. Згодні?

   Певне місце я відвожу технології розвивального навчання. Розвивальне навчання на уроках спрямоване на те, щоб поряд із формуванням знань, умінь і навичок забезпечувалась оздоровча функція школяра. В.О.Сухомлинський вважав, що для розвитку особистості молодшого школяра необхідно частіше враховувати, поряд із традиційними методами, ще й емоціогенний принцип навчання, відкривати перед учнями “чудесний світ” у живих барвах, яскравих і тремтливих звуках, у казці та грі, у красі.

Це надихає серце дитини робити людям добро

. Великий педагог писав: “Казка – це …свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.. Творення фантастичних образів – найблагородніший грунт, на якому розвиваються буйні паростки думки. “

     Для ефективної співпраці учня і вчителя на уроці необхідно із самого початку, під час етапу організації, створити емоційний, позитивний настрій кожної дитини на подальшу роботу.

       Ось зразок:

          Читаю віршик:

                   Ви почули всі дзвінок?

                   Він покликав на урок.

                   Кожен з вас приготувався,

                   На перерві постарався.

                   Тож і ми часу не гаймо,

                   Наш урок розпочинаймо.

Завдання розвивальної технології побудувати систему навчання, за якою досягався б вищий рівень розвитку молодших школярів. А вищий рівень розвитку можна досягнути казками, іграми, подорожами.

Гра стимулює пізнавальну активність учнів, викликаючи в них позитивні емоції в процесі навчальної діяльності. Ігрові моменти на уроках сприяють розвитку уяви, фантазії, асоціативного мислення, таким чином формуючи особистість, здатну до інтелектуальної роботи, до якої належить і засвоєння всього багатства мови та її правописних норм.

 Використання сучасних інноваційних технологій, зокрема технології інтерактивного навчання, значною мірою підвищує ефективність навчального процесу, сприяє високому інтелектуальному саморозвитку особистості, можливості думати, творити.

 Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, самостійність. Відбувається колективна, групова, індивідуальна співпраця, коли вчитель і учні – рівноправні суб’єкти навчання.

 Дослідження В.Сухомлинського показали,  що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше.  Учитель створює умови для запам’ятовування через казку, гру. Саме вони приваблюють дитину своєю яскравістю, незвичайністю, зацікавлюють маленького учня, зумовлюють виникнення асоціацій.